ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. на півночі: морська затока разом з гирлом річки, що впадає в неї); ЛИМА́Н (затока з морською водою в гирлі річки); САГА́ (річкова затока); ФІО́РД (довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами, звичайно на півночі); ЛУКОМО́Р’Я поет. рідко (морська затока). Широкий та чистий тут Дніпро.. Море близько, і він тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів, застоюючись у лиманах, затоках,омиваючи плавні (О. Гончар); Біля берегів Європи багато бухт (невеликих заток), захищених від морських хвиль і зручних для стоянки суден (з підручника); Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря (з підручника); Початок Об бере в горах Алтаю.. Вона впадає в широку губу(затоку) Карського моря (з підручника); Степ маревіє на південь, а край нього на обрії ракетним сліпучим металом блищить смужка моря, морський лиман (О. Гончар); Дзвенять річки, несуться крижні в лозах, Глибокі саги рибою кишать (І. Вирган); Край лукомор’я дуб зелений (переклад М. Терещенка).