-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кість ко́сті
родовий ко́сті косте́й
давальний ко́сті костя́м
знахідний кість ко́сті
орудний кі́стю кістьми́, костя́ми
місцевий на/у ко́сті на/у костя́х
кличний ко́сте* ко́сті*

Словник синонімів

КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХАзневажл.;МАСЛА́К[МАСЛЯ́К] (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Між наметами никали й гавкали собаки, витаскуючи з наметів шматки м’яса та кістки, що позоставались од панської вечері (І. Нечуй-Левицький); Слонова кістка; Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка); Вовк покинув костомаху - Й до коня зі всього маху (М. Стельмах); Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі (П. Панч).

Словник фразеологізмів

бі́ла кість, зневажл. Люди знатного походження, привілейованого стану. Ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг. Його чорний шлик віявся по плечах. “Рубай, брати, білу кість!(Ю. Яновський); О, то все біла кість наїздить над Збруч! (Д. Косарик).

кість від ко́сті кого, чого. Дитя; те, що породжене кимсь. Олексій Штепа, молодий козак, кість від кості козацького племені (Л. Первомайський).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

на кі́стку (кість), зі сл. зме́рзнути, заме́рзнути і под. Дуже сильно. — Бувало, збудишся ранком, заговориш до товариша, він лежить, мов довбня. Замерз на кість (Юліан Опільський).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).