кістка 1

-1-
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири кі́стки

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кі́стка кістки́
родовий кі́стки кісто́к
давальний кі́стці кістка́м
знахідний кі́стку кістки́
орудний кі́сткою кістка́ми
місцевий на/у кі́стці на/у кістка́х
кличний кі́стко* кістки́*

Словник синонімів

КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХАзневажл.;МАСЛА́К[МАСЛЯ́К] (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Між наметами никали й гавкали собаки, витаскуючи з наметів шматки м’яса та кістки, що позоставались од панської вечері (І. Нечуй-Левицький); Слонова кістка; Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка); Вовк покинув костомаху - Й до коня зі всього маху (М. Стельмах); Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі (П. Панч).

Словник фразеологізмів

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ торохтя́ть, зі сл. худи́й. Надто, дуже. — Худюща [невістка], аж кістки торохтять, — журилася мати (М. Стельмах); // з дієсл. Дуже швидко.— Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

до [са́мих] кісто́к, зі сл. промо́кнути, пройма́ти і т. ін. Дуже сильно, наскрізь, повністю. Дівчата промокли до кісток (Ю. Збанацький); Вітер пронизував тіло, проймав до кісток (С. Чорнобривець); Додому пішов [Боровий], коли вже до самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

2. Усім єством (бути кимось); справжній. Афіноген Максимович педагог, як кажуть, до самих кісток: найулюбленішою його справою є математика (Ю. Мельничук).

до [са́мих] кісто́к, зі сл. промо́кнути, пройма́ти і т. ін. Дуже сильно, наскрізь, повністю. Дівчата промокли до кісток (Ю. Збанацький); Вітер пронизував тіло, проймав до кісток (С. Чорнобривець); Додому пішов [Боровий], коли вже до самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

2. Усім єством (бути кимось); справжній. Афіноген Максимович педагог, як кажуть, до самих кісток: найулюбленішою його справою є математика (Ю. Мельничук).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

і кісто́к [свої́х] не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає [Гончар] кулака (М. Стельмах). й кісточо́к не позбира́ти. [Орина:] А як зловлять .. [Петро:] Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко).

2. Загинути. — Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач). кісто́к не позбира́ти. Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).

і кісто́к [свої́х] не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає [Гончар] кулака (М. Стельмах). й кісточо́к не позбира́ти. [Орина:] А як зловлять .. [Петро:] Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко).

2. Загинути. — Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач). кісто́к не позбира́ти. Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

кістки́ зложи́ти. Померти, загинути. Тепер, мабуть, у наймах прийдеться і кістки зложити (Панас Мирний).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

кістки́ траво́ю поросту́ть чиї. Хтось помре і мине багато часу. [Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь (С. Васильченко).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

[і] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний).

2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

і кісто́к [свої́х] не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає [Гончар] кулака (М. Стельмах). й кісточо́к не позбира́ти. [Орина:] А як зловлять .. [Петро:] Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко).

2. Загинути. — Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач). кісто́к не позбира́ти. Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить. Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко). куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький). куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки [нудьги], Нінко!.. Вона, як необ’їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський).

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить. Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко). куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький). куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки [нудьги], Нінко!.. Вона, як необ’їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми), ірон. Дуже худа, виснажена людина. Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Л. Первомайський).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче [краще] на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться [з війни], а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник); Лягли кістьми незвані гості В той день гарячий… (Л. Забашта).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми), ірон. Дуже худа, виснажена людина. Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Л. Первомайський).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

на (по) кістка́х чиїх. Ціною життя або великих жертв. Але я певен .. Що щастя всіх — по ваших аж кістках — На землю ступить вільною ногою (М. Рильський).

на кі́стку (кість), зі сл. зме́рзнути, заме́рзнути і под. Дуже сильно. — Бувало, збудишся ранком, заговориш до товариша, він лежить, мов довбня. Замерз на кість (Юліан Опільський).

о́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] кого. Хто-небудь дивиться на когось дуже пильно, прискіпливо і т. ін. “Оце,— думаю,— так. Оце справжній гіпноз”. Очі, знаєте, наскрізь тебе пропікають. Стою, як потороча, ні пари з уст (І. Муратов).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

перемива́ти (ми́ти) / переми́ти [усі] кісточки́ (кістки́) кому, кого, чиї і без додатка. Займатися пересудами, обмовляти кого-небудь. Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (М. Колесников); Від одного того, що з ним сиджу на очах у всіх, не по собі робиться, всі дивляться, хоч провались з сорому, будуть кісточки потім перемивати (А. Хижняк); Федір пішов на квартиру.., люди мили та перемивали всім Покришням кістки, а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника (О. Гончар); — От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться — усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (М. Стельмах); — Баба поки не перемиє кісточки всій Тернівці, не одпустить (І. Григурко). перемива́ння кісточо́к. Здається мені, користі мало з .. перемивання кісточок померлих поетів (Леся Українка). переме́лювати кісточки́. Перемелюєте мої кісточки? — сказав [шеф-кухар] незлобивим баском і опромінив хлопців таким добрим, батьківським усміхом, що їм від сорому позаціплювало (Ю. Бедзик). перетира́ти [усі́] кісточки́. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона перетирала усі кісточки .. його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний).

на (по) кістка́х чиїх. Ціною життя або великих жертв. Але я певен .. Що щастя всіх — по ваших аж кістках — На землю ступить вільною ногою (М. Рильський).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

розмина́ти / розім’я́ти ко́сті (кістки́). За допомогою рухів, зміни положення тіла позбуватися відчуиия втоми, скованості, оніміння суглобів і т. ін. Люд, що, певне, звик до різних пригод у дорозі, поводиться досить стримано, без нервувань: той гумку жує над кермом, той вийшов, розминає кості (О. Гончар); Дід Мусій зліз з свого воза. “Розім’яти старечі кості час”,— подумав, пошукав очима Василя, попростував до нього (Н. Рибак); — Ти вирішив трохи кістки розім’яти. Як тут: усе спокійно? (І. Головченко та О. Мусієнко). розім’я́ти кісточки́. Після відбою козаки гомінким натовпом поверталися на своє місце.— Ну, трохи розім’яли кісточки? — допитувався генерал.— Не ремствуємо (С. Добровольський).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

своя́ кі́стка. Кровно рідний; рідня. Надивовижу всім дворовим, винесла та течія і панську горничну Катрю з двору на волю!.. Сказано: своя кістка (Панас Мирний).

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті). Загинути, вмерти. У львівській цитаделі [за pоки фашистської окупації] склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський); І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він .. свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський); За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах); Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар). скла́сти голі́воньку. [Цар:] Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського).

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті). Загинути, вмерти. У львівській цитаделі [за pоки фашистської окупації] склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський); І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він .. свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський); За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах); Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар). скла́сти голі́воньку. [Цар:] Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов).

2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. [Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний).

3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов).

2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. [Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний).

3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов).

2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. [Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний).

3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов).

2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. [Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний).

3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). [сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін. Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцять градусів (О. Гончар); Вогню не розпалювали [донбасівці]. Холод проймав до кісток, земля замерзла (Ю. Яновський); Ранній холод пройняв аж до костей [кісток], і ми [розвідники] тулилися один до одного, ніби хотіли зогрітись (Мирослав Ірчан). хо́лод пройма́є від голови́ аж до ніг. Холод її пройняв від голови аж до ніг, і вона сама не знає — кому і чого уклонилася (Панас Мирний).

чужа́ кі́стка. Кровно нерідний. Ой прийшла я та до брата, а брат мені рад, рад, А невістка — чужа кістка, а я відти назад (Коломийки); Катерина не та свекруха, котрій невістка — чужа кістка (С. Чорнобривець).

шука́ти кі́стки в молоці́. Вередувати, вимагати чогось неможливого, прискіпуватися до чогось. Скільки разів було так, що Владко вередував, шукав кістки в молоці, як говорилося, але як тільки з’являлася панна “Шонька”, дитина ставала наче зовсім іншою (І. Вільде).

як соро́ка в (на го́лу) кі́стку, зі сл. диви́тися, загляда́ти і т. ін. Дуже уважно приглядаючись до чого-небудь. Цілий вечір він просидів навпочіпки біля коритечка, раз по раз, перехнябивши .. голову, зазирав у нього, як сорока в кістку, чманів від курива (Григорій Тютюнник); Заглядає, як сорока на голу кістку (М. Номис).

як соба́ка за обгри́зену кі́стку, зі сл. трима́тися. Дуже міцно. “А все ж таки трималася вона, як собака за обгризену кістку, за те життя!” (Грицько Григоренко).

як соро́ка в (на го́лу) кі́стку, зі сл. диви́тися, загляда́ти і т. ін. Дуже уважно приглядаючись до чого-небудь. Цілий вечір він просидів навпочіпки біля коритечка, раз по раз, перехнябивши .. голову, зазирав у нього, як сорока в кістку, чманів від курива (Григорій Тютюнник); Заглядає, як сорока на голу кістку (М. Номис).