-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кі́нчик кі́нчики
родовий кі́нчика кі́нчиків
давальний кі́нчику, кі́нчикові кі́нчикам
знахідний кі́нчик кі́нчики
орудний кі́нчиком кі́нчиками
місцевий на/у кі́нчику на/у кі́нчиках
кличний кі́нчику* кі́нчики*

Словник фразеологізмів

ви́сі́ти на язиці́ (на язику́, на кі́нчику язика́) у кого, чиїм і без додатка. Хто-небудь дуже хоче сказати або спитати щось, але з певних причин утримується. Те, що він уважав за свою виключну таємницю, відоме було цій старій, висіло на її балакучім язиці! (І. Франко); Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко); Слова мимоволі, самі просто на язику висіли (П. Козланюк); Ті слова висіли на кінчику язика, і разом з тим я їх не знаходив (Ю. Збанацький).

сверби́ть на кінці́ (на кі́нчику) язика́ кому, у кого. Кому-небудь дуже хочеться розповісти щось. По розпалених обличчях молдуван [молдаван] видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика (М. Коцюбинський).