-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний кі́нний кі́нна кі́нне кі́нні
родовий кі́нного кі́нної кі́нного кі́нних
давальний кі́нному кі́нній кі́нному кі́нним
знахідний кі́нний кі́нну кі́нне кі́нні
орудний кі́нним кі́нною кі́нним кі́нними
місцевий на/у кі́нному, кі́ннім на/у кі́нній на/у кі́нному, кі́ннім на/у кі́нних

Словник синонімів

ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙрідко, ВЕ́РХІВЕНЬрідко, ВЕ́РШЕНЬрідко, КОМО́ННИКзаст.,ВЕРХОВИ́Кдіал.,ЇЗДУ́Ндіал.;ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець);КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИКрозм. рідко (військовий вершник); ГУСА́Р (вершник легкої кавалерії); КІРАСИ́Ріст.,РЕ́ЙТАР (вершник важкої кавалерії); ША́БЛЯ (один боєць-кіннотник - при вказуванні на кількість бійців). Тепер Тадикові чітко було видно коня й вершника на тлі нічного неба (Григорій Тютюнник); І в одну мить.. на пригорку з’явились верхівці (І. Нечуй-Левицький); Прозорим льодом по ріці Промчали дзвінко два їздці (М. Бажан); Відбирав я тоді від наїзника Лебедя [коня] і вів його в.. стайню (Ю. Збанацький); Розступились і дали проїхати верховим і ридванові (П. Куліш); Зібрав [Турн] і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав (І. Котляревський); Не перебігли й половини яру, аж перед ними зачорніло кілька верхівнів (Б. Грінченко); - Здоров був, Барило, - озвався передовий вершень (О. Стороженко); Лісом.. їхала дружина вершників. Були це озброєні комонники (Ю. Опільський);- А чи довго туди їхати верхи? - Хто його зна, як який їздун (Словник Б. Грінченка); - Джигіти з Саїдом на конях роз’їжджають по кишлаку (І. Ле); Пил шляхами битими в’ється під копитами - бурею кіннотники мчать по стороні (М. Упеник); Двадцять п’ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (І. Багмут); Видно було на стежках і шляхах довкола місточка то одиноких кінників, возових та піших, то цілі валки (І. Франко); Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); Проїхав учвал.. загін кірасирів (Н. Рибак); [2-й гонець:] Полковнику, шляхтичі йдуть на табір наш. Всередині рейтари (О. Корнійчук); Битися до останньої шаблі.
КІ́НСЬКИЙ (пов’язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов’язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); З вулиці почувся кінський тупіт (М. Трублаїні); Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Григорій Тютюнник); Липтака наздогнала порожня кінна підвода (М. Томчаній).