кільцювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | кільцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кільцю́ймо | |
| 2 особа | кільцю́й | кільцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кільцюва́тиму | кільцюва́тимемо, кільцюва́тимем |
| 2 особа | кільцюва́тимеш | кільцюва́тимете |
| 3 особа | кільцюва́тиме | кільцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кільцю́ю | кільцю́ємо, кільцю́єм |
| 2 особа | кільцю́єш | кільцю́єте |
| 3 особа | кільцю́є | кільцю́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кільцю́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кільцюва́в | кільцюва́ли |
| жін. р. | кільцюва́ла | |
| сер. р. | кільцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кільцюва́вши | ||