кілки́й
1
прикметник
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кілки́й | кілка́ | кілке́ | кілкі́ |
| родовий | кілко́го | кілко́ї | кілко́го | кілки́х |
| давальний | кілко́му | кілкі́й | кілко́му | кілки́м |
| знахідний | кілки́й | кілку́ | кілке́ | кілкі́ |
| орудний | кілки́м | кілко́ю | кілки́м | кілки́ми |
| місцевий | на/у кілко́му, кілкі́м | на/у кілкі́й | на/у кілко́му, кілкі́м | на/у кілки́х |
КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й [КОЛЬКИ́Й], КУСЮ́ЧИЙ розм. - Пам’ятаєте, по вас стріляють і над вами колючий дріт! (І. Багмут); Позаростають стежечки і доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (П. Чубинський); - Як це ми зустрілися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна.., і раптом ти (О. Гончар).