-1-
іменник середнього роду
(ковила) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кі́йло́  
родовий кі́йла́  
давальний кі́йлу́  
знахідний кі́йло́  
орудний кі́йло́м  
місцевий на/у кі́йлі́  
кличний кі́йло́*  

Словник синонімів

КОВИЛА́ (трав’яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Лдіал., КІ́ЙЛОдіал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Гончар); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб); Брови в його чорніли, як п’явки: погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм, як кійлом (Марко Вовчок); Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; З нечуйвітром тирса Забуяла густо (П. Куліш).