-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | курку́ль | куркулі́ |
| родовий | куркуля́ | куркулі́в |
| давальний | куркуле́ві, куркулю́ | куркуля́м |
| знахідний | куркуля́ | куркулі́в |
| орудний | куркуле́м | куркуля́ми |
| місцевий | на/у куркуле́ві, куркулю́, куркулі́ | на/у куркуля́х |
| кличний | курку́лю | куркулі́ |
Словник синонімів
КУРКУ́ЛЬ (багатий селянин-власник, на якого працюють наймити), ГЛИТА́Й розм., МИРОЇ́Д розм. Місцевий куркуль, у якого Іван батрачив, тулив йому за дружину свою придуркувату доньку, яка закохалася в наймита без пам’яті (Ю. Яновський); Жінки і матері забитих повстанців подали позов на глитаїв, які вчинили розправу (В. Кучер); [Карпо:] А цей мироїд збив усе діло! йому, Черепаню, граф землю нашу продав! (Ю. Мокрієв).