-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | керівни́к | керівники́ |
| родовий | керівника́ | керівникі́в |
| давальний | керівнико́ві, керівнику́ | керівника́м |
| знахідний | керівника́ | керівникі́в |
| орудний | керівнико́м | керівника́ми |
| місцевий | на/у керівнико́ві, керівнику́ | на/у керівника́х |
| кличний | керівнику́ | керівники́ |
Словник синонімів
ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її [Софійку] поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). - Пор. керівни́к.
КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬ заст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). - Пор. нача́льник.
НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал.; ПАТРО́Н, ШЕФ, БОС (керівник фірми, підприємства, установи, відділу тощо; керівник узагалі - часто вжив. як жарт.-ірон.). Начальник станції; Начальник військового училища; З п’яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський); - Хіба ти не знаєш, якого родича маю?.. Та він у мене знаєш хто? ..Начальство (А. Шиян); Таня застругала останній олівець.. і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Я був тільки гід та тлумач.. В мої обов’язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Ю. Смолич); На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар). - Пор. керівни́к.