-1-
прикметник
(той, що здійснює керування)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний керу́ючий керу́юча керу́юче керу́ючі
родовий керу́ючого керу́ючої керу́ючого керу́ючих
давальний керу́ючому керу́ючій керу́ючому керу́ючим
знахідний керу́ючий, керу́ючого керу́ючу керу́юче керу́ючі, керу́ючих
орудний керу́ючим керу́ючою керу́ючим керу́ючими
місцевий на/у керу́ючому, керу́ючім на/у керу́ючій на/у керу́ючому, керу́ючім на/у керу́ючих
-2-
іменник чоловічого роду, істота
(керівник)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний керу́ючий керу́юча керу́юче керу́ючі
родовий керу́ючого керу́ючої керу́ючого керу́ючих
давальний керу́ючому керу́ючій керу́ючому керу́ючим
знахідний керу́ючий, керу́ючого керу́ючу керу́юче керу́ючі, керу́ючих
орудний керу́ючим керу́ючою керу́ючим керу́ючими
місцевий на/у керу́ючому, керу́ючім на/у керу́ючій на/у керу́ючому, керу́ючім на/у керу́ючих

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний керу́ючий керу́ючі
родовий керу́ючого керу́ючих
давальний керу́ючому керу́ючим
знахідний керу́ючого керу́ючих
орудний керу́ючим керу́ючими
місцевий на/у керу́ючому, керу́ючім на/у керу́ючих
кличний керу́ючий керу́ючі