кебета 1

-1-
іменник жіночого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кебе́та  
родовий кебе́ти  
давальний кебе́ті  
знахідний кебе́ту  
орудний кебе́тою  
місцевий на/у кебе́ті  
кличний кебе́то*  

Словник синонімів

ЗДІ́БНІСТЬперев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬрозм.,КЕБЕ́ТАрозм.,СПОСІ́БНІСТЬ[СПОСО́БНІСТЬ]розм.,КЕ́БАдіал.,ХИСТЬдіал.;ПОТЕНЦІА́Лкнижн.,ПОТЕ́НЦІЯкнижн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІмн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам’яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш); - Значним є потенціал українських учених (з журналу). - Пор. 1. схи́льність, тала́нт.
РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам’ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛКрозм.[ТОВКдіал.], МО́ЗОКрозм.,ГОЛОВА́розм.,КЕБЕ́ТАрозм.,РОЗСУ́ДОКрозм.,РО́ЗСУДрідше,РОЗУМІ́ННЯрідше,ТЯ́МАрозм.,ТЯ́МКАрозм.,ЗАСТАНО́ВАдіал.Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); - Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам’яті (А. Головко); Люди всі - на два ранжири: Є розумні - та без віри, Другі - вірою міцні, Але глуздом - аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк - лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); [Захарко:] От за тея тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість - це невід’ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів’я); - Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); - Бий його, сину, бий усіх! - кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить [чоловік] таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); - Але тоді се [кохання] наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).
ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ[ОБДАРУВА́ННЯ], ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Нрозм., ДАРУВА́ННЯрозм., ДАРуроч., КЕБЕ́ТАрозм., І́СКРА БО́ЖАрозм.Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Комедійне обдаровання письменника; Талант чи обдарування поета саме і проявляється в здібності творити хвилюючі образи і картини життя, образи, які до нього ніхто не створював (А. Малишко); Карнель не був упевнений у своїй талановитості, обдарованості (П. Загребельний); - Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (М. Рильський); Чи так, батьку атамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Панночка була (і єсть) гарна... має душу живу і навіть іскру Божу (Леся Українка). - Пор. зді́бність.

Словник фразеологізмів

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); [Тірца:] Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); [Маруся:] І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).

в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись. Коли б він не підморгнув до кожного, можна було б подумати, що в нього в голові кебета догори дриґом стала (Олесь Досвітній).

ма́ти кебе́ту, жарт. 1. Бути розумним, здібним, кмітливим і т. ін. Чи так, батьку-отамане? Чи гарно співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Нічого не скажеш. Мав кебету (З журналу). ма́ти кебе́ту на пле́ча́х. — Вона [Маруся] його їднолітка [однолітка], панове. Пора кебету мати на плечах (Л. Костенко).

2. перев. до чого (заст. к чому). Уміти добре робити щось, розумітися на чомусь. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету, встиг визначити руку якогось великого й своєрідного живописця… (О. Ільченко); Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський); Якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то значить — “кебети не маю!” (Леся Українка); — Тепер він працює зоотехніком… Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету (В. Вільний).

ма́ти кебе́ту, жарт. 1. Бути розумним, здібним, кмітливим і т. ін. Чи так, батьку-отамане? Чи гарно співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Нічого не скажеш. Мав кебету (З журналу). ма́ти кебе́ту на пле́ча́х. — Вона [Маруся] його їднолітка [однолітка], панове. Пора кебету мати на плечах (Л. Костенко).

2. перев. до чого (заст. к чому). Уміти добре робити щось, розумітися на чомусь. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету, встиг визначити руку якогось великого й своєрідного живописця… (О. Ільченко); Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський); Якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то значить — “кебети не маю!” (Леся Українка); — Тепер він працює зоотехніком… Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету (В. Вільний).

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); [Тірца:] Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); [Маруся:] І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); [Тірца:] Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); [Маруся:] І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); [Тірца:] Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); [Маруся:] І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).