ЗДІ́БНІСТЬперев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬрозм.,КЕБЕ́ТАрозм.,СПОСІ́БНІСТЬ[СПОСО́БНІСТЬ]розм.,КЕ́БАдіал.,ХИСТЬдіал.;ПОТЕНЦІА́Лкнижн.,ПОТЕ́НЦІЯкнижн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІмн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам’яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш); - Значним є потенціал українських учених (з журналу). - Пор. 1. схи́льність, тала́нт.