-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | кволі́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кволі́ймо |
| 2 особа | кволі́й | кволі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кволі́тиму | кволі́тимемо, кволі́тимем |
| 2 особа | кволі́тимеш | кволі́тимете |
| 3 особа | кволі́тиме | кволі́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кволі́ю | кволі́ємо, кволі́єм |
| 2 особа | кволі́єш | кволі́єте |
| 3 особа | кволі́є | кволі́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| кволі́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кволі́в | кволі́ли |
| жін. р. | кволі́ла |
| сер. р. | кволі́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| кволі́вши |
Словник синонімів
СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. - Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, збезси́літи, обезсиліти, підупа́сти, перевести́ся, зда́ти, зани́діти, зни́діти, зни́кнути [зникти], пони́кнути, захи́ріти, ослабі́ти. Явдоха почувала, що слабне (О. Донченко); Раніше молодиця народжувала, поки на тих дітей геть уся переводилась (Є. Гуцало); Невже ж він має сам своєю особою та нидіти з жури? (Лесь Мартович); В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (А. Крушельницький); - Кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич); Наталка поникла, втративши на мить всю силу (О. Довженко). - Пор. 1. висна́жуватися.
ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ [ХОРУВА́ТИ діал.], БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); - Яке здоров’я?.. - одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); [Гарасим:] Що ж ти, недугував на очі, чи що? [Кобзар:] Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: - Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); - А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. - очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав [дід] та й тепер кволиться (Б. Грінченко); - Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). - Пор. незду́жатися.