СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИпідсил., СТОГНА́ТИпідсил., ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм., СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм., НУ́ДИТИрозм., НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯрозм., КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ЖА́ЛУВАТИСЯрозм., ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал., ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст., МАРИКУВА́ТИдіал., ПАДКУВА́ТИдіал., ПА́ДЬКАТИдіал., ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).

ХВОРІ́ТИна що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ[ХОРУВА́ТИдіал.], БОЛІ́ТИрозм., ГИБІТИдіал.; СТРАЖДА́ТИна що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯрозм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯрозм., КВОЛІ́ТИрозм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); - Яке здоров’я?.. - одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); [Гарасим:] Що ж ти, недугував на очі, чи що? [Кобзар:] Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: - Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ’яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); - А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. - очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав [дід] та й тепер кволиться (Б. Грінченко); - Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров’я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). - Пор. незду́жатися.