МЛЯ́ВИЙ (про людину - позбавлений жвавості, бадьорості),НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В’Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙрозм.,ПРОКВО́ЛИСТИЙрозм.,СО́ННИЙрозм.,НАПІВСО́ННИЙ[ПІВСО́ННИЙ]розм., ДЛЯ́ВИЙдіал.;АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Усі діти давно уже стали тихими та млявими: сиділи апатично за партами, не бавились на перервах. Лише голод світився в їхніх очах (А. Дімаров); -. Та, сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Його обличчя було бліде, аж жовте, і чимось стривожене. Іслам-Гірей відзначив про себе, що, певно, недовго поживе цей анемічний меланхолік (Р. Іваничук); Люди ходили в’ялі, спорожнені наче, ліниві (М. Коцюбинський); -. А поверніться кругом! Та проворніше! І, вже з вас і панич! Якийсь сонний неповертайло та одоробало! - сказала Христя (Панас Мирний); То ж він сьогодні, він сидів отам, У барвнім колі повнолітніх дам, Панів півсонних, паничів крутливих (М. Рильський); Той загайко ближче до них, звісна річ, не підходив, але бачив, що обидва мовчать, і серце длявому ченчику мліло від радості (О. Ільченко); Якимось упертим, твердим і апатичним видавався той чоловік (І. Франко). - Пор. 1. байду́жий, 2. пові́льний.

ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙрозм. рідко,КВОЛИЙрозм.,МАРУДНИЙрозм.,МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал.; ТИ́ХИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ (про річку, струмок - з повільною течією). Барж повільні каравани, І зачаровані лимани, І смутком виткані гаї - Все пропливає за кормою... (М. Нагнибіда); Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (І. Нечуй-Левицький); Високий рівень автоматизації сучасного виробництва зробив людину малорухливою (з журналу); Котиться й котиться дим... Блакитний, неспішний, він стелиться вусібіч низько (Є. Гуцало); Жерехи прудкі із сазанами і лящі ліниві золоті, і соми спокійні та уперті заходили... (І. Гончаренко); Коли навіть і поцілуються [актори] на кінець фільму, то й то якось знехотя, сонно-ледачі (О. Гончар); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Це було на далекому тихому Дінці (О. Досвітній); Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (переклад Лесі Українки). - Пор. 1. мля́вий.

СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙрідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙпідсил.,НАПІВМЕ́РТВИЙпідсил.,ПЛОХИ́Йрозм.,ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм.,ХИСТКИ́Йрозм.,ХЛИПКИ́Йрозм.,У́ТЛИЙ[ВУ́ТЛИЙ]розм.,ДО́ХЛИЙпідсил. фам.,БЕЗДУ́ЖНИЙдіал.,НЕЗДУ́ЖНИЙдіал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров’я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙзневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії [Вишневецького] Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров’я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); - Слово правди.. - то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив - велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); - Що ж це буде, Савко?- спитав він у розпачі. - Невже ми такі малосильні?Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); - Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів’я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний - не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в’яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). - Пор. ви́снажений.

СЛАБКИ́Й (неінтенсивний у своєму вияві), СЛАБИ́Й, ЛЕГКИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, СКУПИ́Й, КВО́ЛИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ (перев. про світло, вогонь). Слабка посмішка; Слабкий гомін сусідських прикрих голосів хутко згубився (Леся Українка); Антін Рибка стояв на своєму подвір’ї і уважно при слабому передранішньому світлі стругав довгу жердину (М. Коцюбинський); Легкий вітер доносить з луків запах свіжого сіна (І. Цюпа); Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою блимав непевно й тоскно (І. Микитенко); Десь попереду народився кволий вогник і полетів назустріч машині (П. Загребельний). - Пор. 1. незначни́й.