-1-
іменник жіночого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний квокту́ха квокту́хи
родовий квокту́хи квокту́х
давальний квокту́сі квокту́хам
знахідний квокту́ху квокту́хи, квокту́х
орудний квокту́хою квокту́хами
місцевий на/у квокту́сі на/у квокту́хах
кличний квокту́хо квокту́хи

Словник синонімів

КВО́ЧКА (курка, що висиджує або водить курчат), КВОКТУ́ХАрозм.За погрібничком ходила квочка з курчатами, і було чути, як вона стиха поквоктує, гребеться в землі і шарудить соломою (Григорій Тютюнник).