-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив квича́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   квичі́мо, квичі́м
2 особа квичи́ квичі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа квича́тиму квича́тимемо, квича́тимем
2 особа квича́тимеш квича́тимете
3 особа квича́тиме квича́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа квичу́ квичимо́, квичи́м
2 особа квичи́ш квичите́
3 особа квичи́ть квича́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
квичачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. квича́в квича́ли
жін. р. квича́ла
сер. р. квича́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
квича́вши

Словник синонімів

КУВІ́КАТИ (про свиней - тонко вищати), СКУГИ́КАТИрозм.,СКУГОТА́ТИрозм.,СКУГНІ́ТИрозм.,СКУГОНІ́ТИпідсил. розм., КУРГИ́КАТИдіал.,КВИЧА́ТИдіал.;ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). - Док.: куві́кнути, курги́кнути. А на другому возі поросята, прив’язані за ніжки до полудрабків, кувікають, аж скиглять (І. Нечуй-Левицький); Десь за спиною скугонить порося, реве теля (І. Вирган); Кургиче, як свиня в дощ (Словник Б. Грінченка); В торгові дні на тім ринку й на тісних вуличках та торговицях ішла пекельна гармонія: квичали поросята, ревли воли (І. Франко). - Пор. ро́хкати.