-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив кватирува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   кватиру́ймо
2 особа кватиру́й кватиру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа кватирува́тиму кватирува́тимемо, кватирува́тимем
2 особа кватирува́тимеш кватирува́тимете
3 особа кватирува́тиме кватирува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа кватиру́ю кватиру́ємо, кватиру́єм
2 особа кватиру́єш кватиру́єте
3 особа кватиру́є кватиру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
кватиру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. кватирува́в кватирува́ли
жін. р. кватирува́ла
сер. р. кватирува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
кватирува́вши

Словник синонімів

КВАРТИРУВА́ТИрозм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯрозм.,КВАТИРУВА́ТИрозм.,КОМОРУВА́ТИдіал.,КОМО́РИТИдіал.Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, - ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).