-1-
іменник чоловічого роду, істота
(квартирант) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кватира́нт кватира́нти
родовий кватира́нта кватира́нтів
давальний кватира́нтові, кватира́нту кватира́нтам
знахідний кватира́нта кватира́нтів
орудний кватира́нтом кватира́нтами
місцевий на/у кватира́нтові, кватира́нті на/у кватира́нтах
кличний кватира́нте кватира́нти

Словник синонімів

КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТрозм.,КОМІ́РНИКрозм.,ЖИЛЕ́ЦЬрозм.,ПОСТОЯ́ЛЕЦЬзаст.В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); - А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); [Котя:] Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); - Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).