-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | кватира́нт | кватира́нти |
| родовий | кватира́нта | кватира́нтів |
| давальний | кватира́нтові, кватира́нту | кватира́нтам |
| знахідний | кватира́нта | кватира́нтів |
| орудний | кватира́нтом | кватира́нтами |
| місцевий | на/у кватира́нтові, кватира́нті | на/у кватира́нтах |
| кличний | кватира́нте | кватира́нти |
Словник синонімів
КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); - А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); [Котя:] Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); - Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).