КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РАрозм.,ХА́ТАрозм. - Квартира директора, - доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Збанацький); - Це ти наймаєш кватиру? - спитав Власов, обдивляючись хату (Панас Мирний); Хата наша - дві кімнатки - нічого собі. На другому поверсі (М. Коцюбинський).

ФА́ЗА (місяця), КВАТИ́РАзаст.,КВА́ДРАзаст.Для мене, селянського сина, що привик чути вічні побоювання та бачити тривожну увагу на погоду, на хмари, на вітер, на мороз або спеку, фази місяця, було новиною те рівне, веселе життя міського робітника (І. Франко); Перша кватира місяця; В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме, ні солитиме угірків [огірків] (М. Номис).

ШИ́БКА (скло в рамі вікна, дверей і т. ін.), ШИ́БАрозм.,ОБОЛО́НЯзаст.,КВАТИ́РАзаст.,КВАТИ́РКАзаст.,ОБОЛО́НКАдіал.;ВІКНО́ (усе скло в одному вікні). Застукотів по черепичній покрівлі град, задзвенів у шибки (І. Нечуй-Левицький); Шиби у вікнах були розбиті (Л. Первомайський); Глянула Маріяна У вікно в оболоню (пісня); Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру (Словник Б. Грінченка); Подивився козак Нечай у нову кватирку (Словник Б. Грінченка); З оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Т. Шевченко); В морок дивляться так дико розбиті вікна без вогнів (В. Сосюра).