-1-
іменник чоловічого роду
(щавель) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний квасе́ць  
родовий квасцю́  
давальний квасцю́, квасце́ві  
знахідний квасе́ць  
орудний квасце́м  
місцевий на/у квасці́, квасцю́  
кличний квасцю́*  

Словник синонімів

ЩАВЕ́ЛЬ (трав’яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових), КВАСЕ́ЦЬрідше, КВАСО́Крозм., ЩАВІ́Йдіал.- Ми-таки навчилися.. вирощувати під рамами ранню редиску, щавель для борщу та зелену цибулю (Є. Кротевич); Луки переорали й засадили осокорчиками, так що тепер ніде й квасцю на борщ ущипнути (Григір Тютюнник); На нього здивовано .. дивиться вся малеча, яка збирає на лузі квасок (М. Стельмах); Змішався щавій з лободою (П. Чубинський).