квартируватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив квартирува́тися, квартирува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   квартиру́ймося, квартиру́ймось
2 особа квартиру́йся, квартиру́йсь квартиру́йтеся, квартиру́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа квартирува́тимуся, квартирува́тимусь квартирува́тимемося, квартирува́тимемось, квартирува́тимемся
2 особа квартирува́тимешся квартирува́тиметеся, квартирува́тиметесь
3 особа квартирува́тиметься квартирува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа квартиру́юся, квартиру́юсь квартиру́ємося, квартиру́ємось, квартиру́ємся
2 особа квартиру́єшся квартиру́єтеся, квартиру́єтесь
3 особа квартиру́ється квартиру́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
квартиру́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. квартирува́вся, квартирува́всь квартирува́лися, квартирува́лись
жін. р. квартирува́лася, квартирува́лась
сер. р. квартирува́лося, квартирува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
квартирува́вшись

Словник синонімів

КВАРТИРУВА́ТИрозм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯрозм.,КВАТИРУВА́ТИрозм.,КОМОРУВА́ТИдіал.,КОМО́РИТИдіал.Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, - ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).