КВАРТИРУВА́ТИрозм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯрозм.,КВАТИРУВА́ТИрозм.,КОМОРУВА́ТИдіал.,КОМО́РИТИдіал.Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, - ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).