-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив квартирува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   квартиру́ймо
2 особа квартиру́й квартиру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа квартирува́тиму квартирува́тимемо, квартирува́тимем
2 особа квартирува́тимеш квартирува́тимете
3 особа квартирува́тиме квартирува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа квартиру́ю квартиру́ємо, квартиру́єм
2 особа квартиру́єш квартиру́єте
3 особа квартиру́є квартиру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
квартиру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. квартирува́в квартирува́ли
жін. р. квартирува́ла
сер. р. квартирува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
квартирува́вши

Словник синонімів

КВАРТИРУВА́ТИрозм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯрозм.,КВАТИРУВА́ТИрозм.,КОМОРУВА́ТИдіал.,КОМО́РИТИдіал.Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, - ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).