-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | квартиронайма́ч | квартиронаймачі́ |
| родовий | квартиронаймача́ | квартиронаймачі́в |
| давальний | квартиронаймаче́ві, квартиронаймачу́ | квартиронаймача́м |
| знахідний | квартиронаймача́ | квартиронаймачі́в |
| орудний | квартиронаймаче́м | квартиронаймача́ми |
| місцевий | на/у квартиронаймаче́ві, квартиронаймачу́, квартиронаймачі́ | на/у квартиронаймача́х |
| кличний | квартиронайма́чу | квартиронаймачі́ |
Словник синонімів
КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); - А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); [Котя:] Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); - Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).