-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ква́питися, ква́питись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ква́пмося, ква́пмось
2 особа ква́пся ква́птеся, ква́птесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ква́питимуся, ква́питимусь ква́питимемося, ква́питимемось, ква́питимемся
2 особа ква́питимешся ква́питиметеся, ква́питиметесь
3 особа ква́питиметься ква́питимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ква́плюся, ква́плюсь ква́пимося, ква́пимось, ква́пимся
2 особа ква́пишся ква́питеся, ква́питесь
3 особа ква́питься ква́пляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ква́плячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ква́пився, ква́пивсь ква́пилися, ква́пились
жін. р. ква́пилася, ква́пилась
сер. р. ква́пилося, ква́пилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ква́пившись

Словник синонімів

ПОСПІША́ТИ (старатися, намагатися якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), ПОСПІША́ТИСЯ, СПІШИ́ТИ, СПІШИ́ТИСЯ, КВА́ПИТИСЯ, ПРИСПІ́ШУВАТИ[ПРИСПІША́ТИ], ХАПА́ТИСЯрозм., ШВИДКУВА́ТИрозм., ПОМИКА́ТИрозм., ША́МКАТИдіал., ПОСКОРЯ́ТИСЯдіал., ГАЛИ́ТИСЯдіал.; ГНА́ТИрозм., ГНА́ТИСЯрозм., БІ́ГТИрозм., ТРІПА́ТИфам. (намагатися скоріше, вчасно прибути кудись). - Док.: поспіши́ти, поспіши́тися, поква́питися, приспіши́ти, похопи́тися, поскори́тися. Умираючи, старий Чумак.. наказав був усіх синів своїх до себе мерщій згукати, телеграму вдарити, щоб мерщій поспішали, поки ще він живий (І. Багряний); Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішалися з гори в долину на спочинок (М. Коцюбинський); Патріоти застрягли перед ґратами і дячки й поліцаї не спішили їх пропускати далі (М. Грушевський); Почистивши палітру, її в етюдовий ящичок уклав і .. спішуся із ящиком в руці до Валу (П. Тичина); Васильович іще здалеку побачив дядьків, які, завдавши лопати на плечі, квапилися додому (А. Дімаров); - Майтеся гаразд! - крикнув [Іван] досадливо і приспішив звідси, ніби втікав від своїх слів і своїх думок (А. Крушельницький); Женить сина не спіши, - хапайся дочку віддати! (прислів’я); Бачив Марко, як під його колючим, неприємним поглядом нижче схилялись голови, швидкували руки, переплітаючи гнучкі й пружні лозини (Н. Рибак); Вертаєшся, було, то наче ззаду чорт доганяє, - так помикаєш (А. Свидницький); Мати з старою зняли розмову, а ми, дівчата, у садок поскорилися (Марко Вовчок); Все вешталося, все кишало [кишіло], На бой дивитись всяк галивсь (І. Котляревський); Долом, серед грубої темноти, крутими стежками, через дебрі, чагарі, гнилі ломи і пні, гнала стара, немов вовчиця (І. Франко); - Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т. Шевченко); Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський); За кавалок кишки тріпай сім миль пішки (М. Номис).
СПОКУСИ́ТИСЯна що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯна кого-що, ПОНА́ДИТИСЯна кого-що, ПОВА́БИТИСЯна кого-що, ПОЛА́СИТИСЯна кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯна кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИна кого-що, діал. - Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; - Ти - непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, - не спинялася Горпина (Л. Яновська); [Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, - понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); - Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); - Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв [дівчину] (І. Ле).