-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ка́ятися, ка́ятись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ка́ймося, ка́ймось |
2 особа | ка́йся, кайсь | ка́йтеся, ка́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ка́ятимуся, ка́ятимусь | ка́ятимемося, ка́ятимемось, ка́ятимемся |
2 особа | ка́ятимешся | ка́ятиметеся, ка́ятиметесь |
3 особа | ка́ятиметься | ка́ятимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ка́юся, ка́юсь | ка́ємося, ка́ємось, ка́ємся |
2 особа | ка́єшся | ка́єтеся, ка́єтесь |
3 особа | ка́ється | ка́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ка́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ка́явся, ка́явсь | ка́ялися, ка́ялись |
жін. р. | ка́ялася, ка́ялась |
сер. р. | ка́ялося, ка́ялось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ка́явшись |
Словник синонімів
ШКОДУВА́ТИ за чим, про (за) що, із спол. щ о (переживати через щось непоправне, втрачене, загублене), ЖАЛКУВА́ТИ, ЖА́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, УБОЛІВА́ТИ [ВБОЛІВА́ТИ], ДОСА́ДУВАТИ на що; КА́ЯТИСЯ в чому, РОЗКА́ЮВАТИСЯ в чому (у зробленому, вчиненому). - Док.: пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пожалі́ти, подоса́дувати, пока́ятися, розка́ятися. Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреїв); Її серце пом’якшало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обходилась з своєю невісткою (І. Нечуй-Левицький); Скажи йому, як побачиш, що я його дуже вітаю і жалую, що, певне, не хутко прийдеться нам з ним побачитись (Леся Українка); Їхав Кармель далі та все тільки оглядався на село Лани, жаліючи, що вже попрощавсь з дівчиною (Марко Вовчок); - А от Тимоха уболіває все, - сказав по паузі Прокіп Іванович, - за свою невдачу тоді: і коня вбито, і вроді як дурно зовсім (А. Головко); Перегуда всю ніч пролежав в щілині, лаючи себе за необережність і досадуючи на відсутність курива (Л. Первомайський); Вона вже каялась, що піддалась на Марійчині вмовляння (Є. Гуцало); Стриманий, небагатослівний, Іван Федорович здавався винуватим, сумним, наче в чомусь розкаювався (О. Сизоненко). - Пор. 1. пожалі́ти.