-1-
іменник середнього роду
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ка́яння ка́яння
родовий ка́яння ка́янь
давальний ка́янню ка́янням
знахідний ка́яння ка́яння
орудний ка́янням ка́яннями
місцевий на/у ка́янні, ка́янню на/у ка́яннях
кличний ка́яння* ка́яння*

Словник синонімів

КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Глібов); До світу плач її по хаті, до світу каяння (Марко Вовчок); В її очах не було ні сорому, ні розкаяння (М. Ю. Тарновський); - Ви в яких справах до воєнкома?.. - Прийшов з покаянням (М. Стельмах); Вона прийме його і його покуту, але.. одна вона буде знати, що се їй коштує... (Г. Хоткевич); Тепер вона зрозуміла, вона готова щиро перепросити.., але чи прийме її спокуту твердий Клименко? (О. Гуреїв).