-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ка́шляти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ка́шляймо |
2 особа | ка́шляй | ка́шляйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ка́шлятиму | ка́шлятимемо, ка́шлятимем |
2 особа | ка́шлятимеш | ка́шлятимете |
3 особа | ка́шлятиме | ка́шлятимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ка́шляю | ка́шляємо, ка́шляєм |
2 особа | ка́шляєш | ка́шляєте |
3 особа | ка́шляє | ка́шляють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ка́шляючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ка́шляв | ка́шляли |
жін. р. | ка́шляла |
сер. р. | ка́шляло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ка́шлявши |
Словник синонімів
КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). - Док.: кашляну́ти, пока́шляти, кахи́кнути, бухи́кнути, пи́рхнути. З печі прикро хтось кашляв, ніби конаючи (Ю. Яновський); Інженер кахикав собі в кулак (О. Донченко); Груди рве кашель - нужусь та бухикаю (П. Грабовський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Кобилянська); Сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник); Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних ґатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку (В. Самійленко).