кат 1

-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кат кати́
родовий ка́та каті́в
давальний ка́тові, ка́ту ката́м
знахідний ка́та каті́в
орудний ка́том ката́ми
місцевий на/у ка́тові, ка́ті на/у ката́х
кличний ка́те кати́

Словник синонімів

КАТ (той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання), КАТЮ́ГАпідсил. зневажл.;ВІ́ШАЛЬНИКзневажл. (той, хто вішає людей). А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Т. Шевченко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядників Єремії (О. Стороженко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін).
МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГАпідсил. зневажл.,ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Дрозм.,ЖИВОДЕ́Ррозм.,ЖИВОЛУ́Прозм.,РОЗПИНА́ТЕЛЬзаст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як такого носить свята земля!.. (Вас. Шевчук); Якщо ж казати взагалі, То все іде як треба. Б’ємо катів на їх землі, Аж курява до неба (С. Воскрекасенко); Уже народ - одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (В. Симоненко); Чому я не родивсь чим другим, а поповичем? Чому мене не віддали куди інше, а в цю проклятущу свинарію, під цих живоїдів?.. (А. Свидницький); - Віддай нам наших дітей, живолупе! - волали жінки, розмахуючи кулаками (З. Тулуб); Підскочив до Петра якийсь шолудивий підпатрицій, що кінчав курси розпинателів і проходив саме практику (Остап Вишня). - Пор. недо́людок.
УБИ́ВЦЯ[ВБИ́ВЦЯ] (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ[ВБИ́ВЕЦЬ], ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬкнижн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн.,ДУШОГУ́Брозм., ДУШОГУ́БЕЦЬрозм., ЗАРІЗЯ́КА[ЗАРІЗА́КА]розм., ГОРЛОРІ́Зрозм., УБІ́ЙНИК[ВБІ́ЙНИК] заст., ЗАБІЯ́КА заст., ЗАРІ́ЗА діал.; БРАТОВБИ́ВЦЯ, БРАТОВБИ́ВЕЦЬ (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВЦЯ, ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, ДІТОГУ́БЕЦЬ (дітей); КАТ (особа, що страчує). - Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (М. Стельмах); Здійснювалось масове знищення населення. Про це відверто і цинічно говорили гітлерівські головорізи (І. Цюпа); Вершиться суд над душогубом злим (М. Рильський); - Ти знаєш - він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський); Відступає військо ненависне, далі й далі - гуркіт батарей, і відплата невблаганно висне на плечах у вбійників дітей (В. Сосюра); Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (П. Чубинський). - Пор. братовби́вця.
ЧОРТрозм. (уживається як лайка), ЧОРТЯ́КАрозм., БІСрозм.,ГА́СПИД[А́СПИД]розм., ГАСПИДЯ́КАпідсил. розм., ДІ́ДЬКОрозм.,ДИЯ́ВОЛрозм., САТАНА́розм., ЛУЦИ́ПЕР[ЛЮЦИ́ПЕР]розм., ЛЮЦИ́ФЕРрозм., ПЕКЕ́ЛЬНИКрозм.,АНЦИ́ХРИСТ[АНТИ́ХРИСТ]заст., АНЦИ́БОЛОТдіал., КАТзаст. [Зубченко:] Там Дудар! Чого ж ви дивитесь, чорти? Витягайте! (І. Микитенко); - Бач, чортяка!.. бач, падлюка!.. Як умудрувався (П. Гулак-Артемовський); - Геть, лисий біс! - стуконула вона Чистогорова (Я. Баш); - Ти що робив, гаспид, стерво! Спав? (М. Коцюбинський); О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Т. Шевченко); Напутив же його якийсь дідько поїхати цим безплацкартним "максимом"! (Ю. Шовкопляс); - Відчепіться! Чуєте! - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? - Іди в безвість, дияволе! (М. Стельмах); Старий руду бабу кличе, А та йому дулі тиче: - Оженився, сатано, - Заробляй же на пшоно (Т. Шевченко); [Захарко:] Вкиньте того луципера куди-небудь у саж до свиней, нехай там проспиться! (М. Кропивницький); Та дарма, що я того пекельника в обличчя не встигла вглядіти: я й так, здається, впізнала, що то був Трохим (А. Кримський); - Забувають анциболоти про святу церкву. - Весна, батюшко, весна (М. Стельмах); Який вас обезглуздив кат? (І. Котляревський).

Словник фразеологізмів

до ка́та. Дуже багато. В складку хлопці та дівчата Назнесуть курчат до ката (І. Манжура); [Явдоха:] Вона дівка-козир.., а худоби і грошей до ката (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я їх [дрова] уже й смалю добре, а про те ще до ката в сараї (Л. Яновська).

кат ка́том; кат з каті́в. Дуже жорстокий, немилосердний (про людину). — Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом (М. Стельмах); Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми! (А. Головко).

кат ка́том; кат з каті́в. Дуже жорстокий, немилосердний (про людину). — Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом (М. Стельмах); Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми! (А. Головко).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати [висватати Марту] (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його [півня] краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати [висватати Марту] (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його [півня] краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати [висватати Марту] (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його [півня] краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

кат із ним (ни́ми). Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чим-небудь, невдоволення чимсь, утрати інтересу до чого-небудь; нехай буде так, як є. Кат із ним. Що буде, те й буде (В. Кучер); — Діло й на тебе є. — А кат із ним, із тим ділом,— відмахнувся Дорошенко (О. Гончар); З кошика потроху вилітали й розбивалися яєчка, і до нього веселими очима сміялися жовтки. Ну, й кат із ними. Кузьма вже не заздрий на таку закуску (М. Стельмах).

кат із ним (ни́ми). Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чим-небудь, невдоволення чимсь, утрати інтересу до чого-небудь; нехай буде так, як є. Кат із ним. Що буде, те й буде (В. Кучер); — Діло й на тебе є. — А кат із ним, із тим ділом,— відмахнувся Дорошенко (О. Гончар); З кошика потроху вилітали й розбивалися яєчка, і до нього веселими очима сміялися жовтки. Ну, й кат із ними. Кузьма вже не заздрий на таку закуску (М. Стельмах).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є, зневажл. Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат його́ (її́) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О. Довженко); — Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці (Ю. Збанацький).

2. Уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь. “Хазяї, кат його маму бери”,— сам не знає на кого сердиться [Левко], різко б’є віжками по конях (М. Стельмах). кат його́ ві́зьме. Знають [Івана], кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем (О. Гончар).

3. Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є. Теличка залишається вдома. Заберуть [німці], кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні (Григорій Тютюнник).

кат ка́том; кат з каті́в. Дуже жорстокий, немилосердний (про людину). — Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом (М. Стельмах); Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми! (А. Головко).

кат ка́том; кат з каті́в. Дуже жорстокий, немилосердний (про людину). — Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом (М. Стельмах); Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми! (А. Головко).

кат ма́є чого. Немає. [Пріська:] Думають, що мати робити не хоче, .. ледача мати, прикидається недужою... Не бачать, що тут здоровля [здоров’я] того давно кат має (С. Васильченко); Зітхає Дзвонар,— зима, а рукавиць кат має (М. Стельмах).

не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) кат. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався (І. Франко); Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Марко Вовчок).

не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) кат. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався (І. Франко); Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Марко Вовчок).

не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) кат. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався (І. Франко); Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Марко Вовчок).

у ка́та, згруб. Уживається при вираженні незадоволення чим-небудь. Де ти в ката забарилась з своїми лучами? (Т. Шевченко); [Тиберій:] Та куди ж він у ката щез той шлях? (М. Кропивницький).