-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний картко́ви́й картко́ва́ картко́ве́ картко́ві́
родовий картко́во́го картко́во́ї картко́во́го картко́ви́х
давальний картко́во́му картко́ві́й картко́во́му картко́ви́м
знахідний картко́ви́й картко́ву́ картко́ве́ картко́ві́
орудний картко́ви́м картко́во́ю картко́ви́м картко́ви́ми
місцевий на/у картко́во́му, картко́ві́м на/у картко́ві́й на/у картко́во́му, картко́ві́м на/у картко́ви́х

Словник фразеологізмів

картко́ва́ ха́тка; картко́ви́й буди́ночок. Те, що не ґрунтується на чомусь реальному, не має під собою підстав. Сліпому видно, як валиться їхній [фашистів] картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик).

картко́ва́ ха́тка; картко́ви́й буди́ночок. Те, що не ґрунтується на чомусь реальному, не має під собою підстав. Сліпому видно, як валиться їхній [фашистів] картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ва́ ха́тка (картко́вий буди́ночок) зі сл. зруйнува́ти, звали́тися і под. Дуже легко й швидко. [Лариса:] А-а! Мішель! Все… пропало… звалилося… як карткова хатка… (І. Микитенко); Перед нею проходило її сите, безтурботне життя. Спогади пекли її безсилою злістю до тих, хто це життя знищив, зруйнував, ніби карткову хатку (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ва́ ха́тка (картко́вий буди́ночок) зі сл. зруйнува́ти, звали́тися і под. Дуже легко й швидко. [Лариса:] А-а! Мішель! Все… пропало… звалилося… як карткова хатка… (І. Микитенко); Перед нею проходило її сите, безтурботне життя. Спогади пекли її безсилою злістю до тих, хто це життя знищив, зруйнував, ніби карткову хатку (І. Микитенко).