-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний карта́ння карта́ння
родовий карта́ння карта́нь
давальний карта́нню карта́нням
знахідний карта́ння карта́ння
орудний карта́нням карта́ннями
місцевий на/у карта́нні, карта́нню на/у карта́ннях
кличний карта́ння* карта́ння*

Словник синонімів

ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯперев. мн., розм., ПРИПА́РКАірон., НАГА́НАзах., ДОТИ́НОКзах., ДОКО́РАдіал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИрозм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже [доповідачка] на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); [Загребельний:] Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. [Леон] показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); - Казав я тобі, - не бери піджака, не бери піджака, - з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); - Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). - Пор. 1. о́суд.