ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИКюр.,ПЕРЕСТУ́ПНИКзах.,ЗЛОЧИ́ННИКрідко;КРИМІНА́ЛЬНИКрозм.,КРИМІНАЛІ́СТрозм.рідше,КА́РНИКрідко (карний злочинець). Ішли [люди], прочісуючи кожне міжряддя, де міг притаїтись злочинець (О. Гончар); У кожному новому творі шукав [Булгарін] кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (О. Полторацький); [Маня:] Прокуратор, урядуй далі, - яку кару виносиш для того переступника? (І. Франко); Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Яновська); Почала [Тамара] їсти бурду, принесену двома кримінальниками у брудному відрі (А. Хижняк); - Бандит, криміналіст,.. - лаявся [Ференц] (О. Гончар); Вранці тільки печеним хлібом запахне - по шляху заманячить сіра пляма. Ближче - росте. Карники... (А. Головко). - Пор. 2. винува́тець.