-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив карлю́читися, карлю́читись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа карлю́читиметься карлю́читимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа карлю́читься карлю́чаться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
карлю́чачись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. карлю́чився, карлю́чивсь карлю́чилися, карлю́чились
жін. р. карлю́чилася, карлю́чилась
сер. р. карлю́чилося, карлю́чилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
карлю́чившись

Словник синонімів

ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯрозм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯрозм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯрозм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯрозм. - Недок.: загина́тися, гну́тися, закоцю́рблюватися, коцю́рбитися, закарлю́чуватися, карлю́читися, закандзю́блюватися, кандзю́битисярідко.Велів [Герман] спустити себе помалу вниз, по дорозі скрізь обмацуючи цямрини, чи де не загнулися під напором воску (І. Франко); Гострий ніс [отця Сафонія] ще більше задзюбився (В. Речмедін); Він лежить недужий у хаті один. ..Ніс пожовк і ще більше закарлючився. Очі закриті (І. Цюпа); Він був кощавий, низькорослий; довгий і прямий ніс його закандзюбився (Є. Гуцало). - Пор. 1. зігну́тися.