-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ка́ркнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ка́ркнімо, ка́ркнім
2 особа ка́ркни ка́ркніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ка́ркну ка́ркнемо, ка́ркнем
2 особа ка́ркнеш ка́ркнете
3 особа ка́ркне ка́ркнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ка́ркнув ка́ркнули
жін.р. ка́ркнула
сер.р. ка́ркнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ка́ркнувши

Словник синонімів

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо - кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ[КРУ́КАТИрідше], КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИрозм.,КАВЧА́ТИрозм. (про ворон). - Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути[кру́кнути], кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).