каркнути 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | ка́ркнути | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ка́ркнімо, ка́ркнім | |
2 особа | ка́ркни | ка́ркніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ка́ркну | ка́ркнемо, ка́ркнем |
2 особа | ка́ркнеш | ка́ркнете |
3 особа | ка́ркне | ка́ркнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | ка́ркнув | ка́ркнули |
жін.р. | ка́ркнула | |
сер.р. | ка́ркнуло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ка́ркнувши |