каркати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ка́ркати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ка́ркаймо
2 особа ка́ркай ка́ркайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ка́ркатиму ка́ркатимемо, ка́ркатимем
2 особа ка́ркатимеш ка́ркатимете
3 особа ка́ркатиме ка́ркатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ка́ркаю ка́ркаємо, ка́ркаєм
2 особа ка́ркаєш ка́ркаєте
3 особа ка́ркає ка́ркають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ка́ркаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ка́ркав ка́ркали
жін. р. ка́ркала
сер. р. ка́ркало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ка́ркавши

Словник синонімів

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо - кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ[КРУ́КАТИрідше], КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИрозм.,КАВЧА́ТИрозм. (про ворон). - Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути[кру́кнути], кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).

Словник фразеологізмів

не ка́ркай. Уживається в розмові як застереження від чогось небажаного. — Ой, погосподарює він [пан] лозою по наших спинах. — Не каркай! — Минулось панське царство (М. Стельмах); — Тут усі мокрі, пане поручику, а як наб’ють морду, то ще мокріші будуть. — А ти не каркай (П. Панч).