-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | каре́тник | каре́тники |
| родовий | каре́тника | каре́тників |
| давальний | каре́тникові, каре́тнику | каре́тникам |
| знахідний | каре́тника | каре́тників |
| орудний | каре́тником | каре́тниками |
| місцевий | на/у каре́тникові, каре́тнику | на/у каре́тниках |
| кличний | каре́тнику | каре́тники |
Словник синонімів
СТЕ́ЛЬМАХ (майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін.); ВОЗОРО́Б рідше; КОЛІСНИ́К (колісний майстер); КАРЕ́ТНИК заст. (каретний майстер). Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (І. Нечуй-Левицький); [Вареник:] Прощавай, треба ще до колісника забігти, і той теж вже четвертий день колесо лагодить (М. Кропивницький); Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (С. Васильченко); Поступив [хлопець] потім до каретника, але місяців через три одсилає і каретник, бо роботи не було (П. Панч).