-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив карау́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   карау́льмо
2 особа карау́ль карау́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа карау́литиму карау́литимемо, карау́литимем
2 особа карау́литимеш карау́литимете
3 особа карау́литиме карау́литимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа карау́лю карау́лимо, карау́лим
2 особа карау́лиш карау́лите
3 особа карау́лить карау́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
карау́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. карау́лив карау́лили
жін. р. карау́лила
сер. р. карау́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
карау́ливши

Словник синонімів

I. ВАРТУВА́ТИбез додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИрозм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Колесник); Удень і вночі на чотирьох вежах сторожа чатує (А. Хижняк); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб).