-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ка́пець ка́пці
родовий ка́пця ка́пців
давальний ка́пцю, ка́пцеві ка́пцям
знахідний ка́пець ка́пці
орудний ка́пцем ка́пцями
місцевий на/у ка́пці, ка́пцю на/у ка́пцях
кличний ка́пцю* ка́пці*

Словник синонімів

КІНЕ́ЦЬприсудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка - вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬрозм.,МОГИ́ЛАрозм.,А́МБАрозм.,БА́СТАрозм.,КАЮ́Крозм.,КАПУ́Трозм.,КАПЕ́ЦЬрозм.,КВИТрозм.,ТРУБА́розм.Кінець подорожі, - Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному (Леся Українка); - Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар); "Ну, - думалось йому неясно, - зараз скажений псюга цапне мене іклами за ніс - і амба" (Є. Гуцало); Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар); - Зайдемо під повітку, а то побачить мама через вікно, і каюк нашій розмові (Ірина Вільде); Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тоді-то був би нам капут (Є. Гребінка); Він подумав, що в темряві німці легко можуть підкрастися по дорічному схилу дамби - і тоді їм обом капець. Йому і тому хлопчикові (О. Сизоненко); Землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко); - Стривай, Ганджібаєв.., тут труба нам буде!Зачекаємо роту! (Ю. Бедзик).
ТУ́ФЛІ (взуття, що закриває ногу не вище кісточок); ПАНТО́ФЛІ, ВИ́СТУПЦІрозм. (м’які кімнатні); КА́ПЦІ, ТА́ПЦІрідко (легкі, перев. кімнатні); ТА́ПОЧКИ (легкі кімнатні або спортивні, перев. без підборів); ПАТИ́НКИзаст. (без закаблуків); ЧУВ’Я́КИзаст. (шкіряні з м’якою підошвою без підборів). Він був в сорочці, в червоному шлафроці й в туфлях, вишитих квітками (І. Нечуй-Левицький); То, може, тобі ще кімнатні пантофлі, і крісло, і килим тобі подавай?! (Б. Олійник); По підлозі зашаркав хтось виступцями (П. Панч); - Дух з мене випирає, капці погубила, та от-от дожену (М. Коцюбинський); На голові в нього капловушилася шапка, на ногах повстяні тапці. Тапці були загнуздані мотузками (Ю. Мушкетик); Тетяна взула свої спортивні тапочки, вийшла з хати (А. Шиян); Пані, розхристана, нечесана, в якихось патинках на босу ногу, приймала рахунок від куховарки (Л. Яновська); Тиша. Повільно пройшли, ліниво розмовляючи, два тюрки. Стихло за рогом шемрання чув’яків (О. Донченко).