-1-
дієслово недоконаного виду
[зневажл.]

Словник відмінків

Інфінітив каню́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   каню́чмо
2 особа каню́ч каню́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа каню́читиму каню́читимемо, каню́читимем
2 особа каню́читимеш каню́читимете
3 особа каню́читиме каню́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа каню́чу каню́чимо, каню́чим
2 особа каню́чиш каню́чите
3 особа каню́чить каню́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
каню́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. каню́чив каню́чили
жін. р. каню́чила
сер. р. каню́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
каню́чивши

Словник синонімів

ПРОСИ́ТИщо, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о[об] чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯз інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИщо, ПЕРЕПРО́ШУВАТИпро (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИпро (за) що, розм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИіз спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИчого, ДОМАГА́ТИСЯчого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИрозм., СКИ́ГЛИТИрозм., ЦИГА́НИТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал. (також без додатка - настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким - своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). - Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об’ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); - Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); - Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім’ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю - просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); [Шевчик:] Наймуть мене до себе. [Лейба:] От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); [Воєвода:] Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він [купець] почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); - Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! - лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). - Пор. блага́ти.