канючення 1 значення

-1-
іменник середнього роду
[зневажл.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний каню́чення  
родовий каню́чення  
давальний каню́ченню  
знахідний каню́чення  
орудний каню́ченням  
місцевий на/у каню́ченні, каню́ченню  
кличний каню́чення*