-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
(птах)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний каню́ка каню́ки
родовий каню́ки каню́к
давальний каню́ці каню́кам
знахідний каню́ку каню́ки, каню́к
орудний каню́кою каню́ками
місцевий на/у каню́ці на/у каню́ках
кличний каню́ко каню́ки

Словник синонімів

КА́НЯ (хижий птах родини яструбових), КАНЮ́К, КАНЮ́КА, МИШОЇ́Д. Понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки (І. Франко); Ой летіла канюка, постреляна з лука (П. Чубинський); Степовий мишоїд знову заходить проти вітру, знову набирає висоту (М. Чабанівський).
-2-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
(жебрак; той, хто канючить) [зневажл.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний каню́ка каню́ки
родовий каню́ки каню́к
давальний каню́ці каню́кам
знахідний каню́ку каню́ки, каню́к
орудний каню́кою каню́ками
місцевий на/у каню́ці на/у каню́ках
кличний каню́ко каню́ки

Словник синонімів

КА́НЯ (хижий птах родини яструбових), КАНЮ́К, КАНЮ́КА, МИШОЇ́Д. Понад поляною все яструби літають, ворони, кані, сороки, галки (І. Франко); Ой летіла канюка, постреляна з лука (П. Чубинський); Степовий мишоїд знову заходить проти вітру, знову набирає висоту (М. Чабанівський).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний каню́ка каню́ки
родовий каню́ки каню́к
давальний каню́ці каню́кам
знахідний каню́ку каню́к
орудний каню́кою каню́ками
місцевий на/у каню́ці на/у каню́ках
кличний каню́ко каню́ки

Словник синонімів

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГАзневажл., КАНЮ́КАзневажл., ТОРБА́Ррозм., ТОРБЕ́ШНИКрозм., ТОРБОТРЯ́Срозм. рідше,ТОРБОТРУ́Срозм. рідше,ПРОША́Кдіал., ДІДдіал.,ЛА́ЗАРзаст.Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); - Кобзар - то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); - То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); [Кміта:] Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться [Яким] старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? - Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? - Я! (Панас Мирний). - Пор. 1. бося́к.
ПРОХА́Ч (той, хто звертається до кого-небудь, кудись із проханням), ЧОЛОБИ́ТНИКзаст.;КАНЮ́КАзневажл. (набридливий). Як тільки прохач зникав за дверима кабінету, його не перечитана заява одразу потрапляла у портфель, як в могилу (А. Шиян).