канькати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ка́нькати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ка́нькатиме ка́нькатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ка́нькає ка́нькають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ка́нькаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ка́нькав ка́нькали
жін. р. ка́нькала
сер. р. ка́нькало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ка́нькавши*