-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний камі́нчик камі́нчики
родовий камі́нчика камі́нчиків
давальний камі́нчику, камі́нчикові камі́нчикам
знахідний камі́нчик камі́нчики
орудний камі́нчиком камі́нчиками
місцевий на/у камі́нчику на/у камі́нчиках
кличний камі́нчику* камі́нчики*

Словник фразеологізмів

ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина .. глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Г. Хоткевич); Всіх розсмішило це його “мілейший”, бо знають, в чий город камінець, одна Ліна, ображена за батька, глянула на Штереверю гостро, серйозно (О. Гончар). камі́нчик у горо́д. І Василина знає, в чий це город камінчик (Г. Хоткевич).