ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТзаст.; ШОСЕ́, СОШЕ́розм., СОША́розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬрідше (яка з’єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬрозм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́[МАНІВЕ́ЦЬ]розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬрозм. (пряма); КА́М’ЯНКАдіал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав [Степан] не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам’янкою їхати (Словник Б. Грінченка).