ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КАпідсил.,БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕпідсил.,БАГНОВИ́ЩЕпідсил.,БАГНЮ́КАпідсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КАпідсил.,КАЛрозм.,КАЛЮ́КАпідсил. розм.;МІ́СИВОрозм. (на дорозі - від ніг, коліс тощо). Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь (прислів’я); - Ой дочко! І чого тобі було лізти в ту грязюку та ще й босоніж..? (І. Нечуй-Левицький); Рвонули коні! Каміння, болото сипнули з-під копит (Г. Хоткевич); Брели по коліна солдати в багні, Волами вивозили танки й гармати... (І. Нехода); Із станції тягачами по багнищі тягнуть [фураж] (О. Гончар); Весняна вода розмила шляхи, видовбала рови і ями, перетворила дорогу на суцільне багновище (М. Чабанівський); - Ми подібні будем до свиней, которі, вилізши з багнюки, знову в той самий кал ідуть (О. Ільченко); І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю (М. Старицький); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); Надвір вийдеш - дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний); Сорочина вся в тванюці масній (П. Козланюк); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (І. Вирган); За кілька хвилин земля під ногами вже перетворилася в буре місиво (Н. Рибак).