НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Йрідше,НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил.,СУМ’ЯТТЯ́підсил.,КАЛАМУ́ТЬпідсил. розм.,НЕВПО́КІ́Йзаст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГАпідсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Я. Качура); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху (О. Досвітній); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк); Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його - сум’яття, в голові - безладне клуботання думок (І. Волошин); До дніпровських чорториїв славні вершники ідуть, пил бійцям очей не виїв, а на серці каламуть... (С. Голованівський); "Швидко повернетесь?"А в очах і туга, і занепокоєння. Передчувало, мабуть, дитяче серце (Ю. Збанацький); Тодозя почувала якусь тривогу в душі, яку, певно, почувають серни, коли углядять рушницю вловчого, націлену на їх серце (І. Нечуй-Левицький). - Пор. збу́дження, 1. турбо́та.