кавчати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив кавча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   кавчі́мо, кавчі́м
2 особа кавчи́ кавчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа кавча́тиму кавча́тимемо, кавча́тимем
2 особа кавча́тимеш кавча́тимете
3 особа кавча́тиме кавча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа кавчу́ кавчимо́, кавчи́м
2 особа кавчи́ш кавчите́
3 особа кавчи́ть кавча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
кавчачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. кавча́в кавча́ли
жін. р. кавча́ла
сер. р. кавча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
кавча́вши

Словник синонімів

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо - кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ[КРУ́КАТИрідше], КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИрозм.,КАВЧА́ТИрозм. (про ворон). - Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути[кру́кнути], кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).