-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ка́вкнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ка́вкнімо, ка́вкнім
2 особа ка́вкни ка́вкніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ка́вкну ка́вкнемо, ка́вкнем
2 особа ка́вкнеш ка́вкнете
3 особа ка́вкне ка́вкнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ка́вкнув ка́вкнули
жін.р. ка́вкнула
сер.р. ка́вкнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ка́вкнувши

Словник синонімів

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо - кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ[КРУ́КАТИрідше], КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИрозм.,КАВЧА́ТИрозм. (про ворон). - Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути[кру́кнути], кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).