ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКАрозм.;ПІЧУ́РКАрозм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКАрозм. (кухонна); КАБИ́ЦЯ (літня, у дворі чи садку); ЛЕЖА́НКА (низька, у вигляді тапчана з підігрівом); МЕ́ЧЕТ[МЕ́ЧЕТЬ]діал. (у запорізьких і чорноморських козаків - перев. для випікання хліба). В печі палало полум’я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Вечорами й ночами рятувались ми на кухнях, біля маленьких грубок, дехто влаштовував щось подібне до залізних пічок-"румунок" (Т. Масенко); Для обігріву світлиці перед грубою влаштована низенька пічурка (з журналу); Проворно вимішував [кухар] щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Л. Яновська); Він рубав дрова на плитку (В. Підмогильний); Швидко і вправно почистила [баба] коропців, присолила їх, вкачала в борошно й поставила смажити на кабиці в сковороді (О. Сизоненко); Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (В. Кучер); В бурдеї не робили груби, не виводили димаря, а клали із дикого каменю мечет, на якому пекли хліб і огрівали хату (П. Панч).